Історико-археологічний музейний комплекс "Древній Любеч"​

Любеч - селище міського типу Чернігівської області

882 р. – перша писемна згадка про місто.

907 р. – згаданий серед давньоруських міст, яким Візантія зобов’язувалась сплачувати данину.

1097 р. – перший Любецький з’їзд князів.

1147 р. – Любеч зруйнований смоленським князем Ростиславом.

1157 р. – місто спустошили половці, у 1159 р. місто назване «пустим».

1180 р. – другий Любецький з’їзд князів.

1239 р. – місто під владою монголів.

Середина ХІV ст. – приєднання Любеча до Великого князівства Литовського.

1387 р. – Владислав Ягелон пожалував місто у володіння Скиргайлу Ольгердовичу.

1394 р. – Любечем керують великокнязівські намісники.

1424 р. – у володінні боярина Альберта Монивида (Войцеха) Кайлікіновича.

1424 – 1458 рр. – у володінні Яна (Івана) Монивидовича.

1458 – 1475 рр. – у володінні Войтеха (?) Моновидовича.

1471 р. – центр волості Київського воєводства.

1477 – 1483 рр. – великокнязівським намісником в Любечі був Василь Любич.

1483 р., 2 жовтня – наданий у вотчину князю Василю Михайловичу Верейському.

1488 р. – перша згадка про любецьку митницю.

1499 р. – В.Верейський отримав підтвердження на Любеч від Олександра Ягелона.

1500 р. – містом володіє Марія Верейська (Палеолог).

1500 р., серпень – місто відібране князем Семеном Можайським, який приєднав його до Московської держави.

1503 р., 28 березня – за міждержавним договором Любеч визнаний за Московською державою.

1505 та 1506 рр. – король Олександр підтвердив за Софією Верейською та її чоловіком Ольбрихтом Гаштольдом право збирати податки з Любеча (формальне пожалування).

1508 р. – повернення Любеча до Великого князівства Литовського.

1516 р. – наданий О. Гаштольду та С. Верейській «у вічність».

1522 р. – Любеч визнаний Московською державою за Великим князівством Литовським.

1526-1527 рр. – Московська держава зобов’язувалася Любеч з волостями «не воювати».

1536 р., липень – московський воєвода князь Іван Горенський спалив Любеч («острог взяли и посад пожгли»).

1539 р. – О. Гаштольд заповів усі свої маєтки дружині.
1542 р. – помер О. Гаштольд.

1542-1549 рр. – містом володіє Софія Гаштольд-Верейська, померла 1549 р.

1549 (1550 р.?) – проведений опис Любецького замку.

1549 р. – місто перейшло до великого князя як виморочний маєток, київські воєводи призначають до Любеча своїх намісників.

1551–1552 рр. – місто захоплене московським військом.

1553 р. – привілей Сигізмунда ІІ Августа міщанам Любеча.

1560 – 1580 рр. – любецьким старостою був Павло Сапєга.

1560 р. – делегація любецького міщанства до короля Сигізмунда ІІ Августа.

1562 р. – Сигізмунд ІІ Август звільнив бояр та міщан Любеча від митних поборів.

1566-1567 рр. – Любеч розорений московським військом.

1567 р. – друга делегація любецьких міщан до Сигізмунда ІІ Августа.

1569 р. – Любеч стає центром староства Київського воєводства Речі Посполитої.

1570 р. – любецьким міщанам наданий королівський привілей на звільнення від «мыт и поборов».

1571 р. – проведена королівська ревізія Любецького староства.

1580 – 1583 рр. – любецьким старостою був Андрій Іванович Вишневецький.

1583 – 1585 рр. – уряд любецького старости займав київський каштелян Михайло Вишневецький.

1585 – 1594 рр. – любецьким та лоєвським старостою був Олександр Вишневецький, у 1578 – 1581 рр. – «старший» (гетьман) козацького реєстру.

1594 – 1611 рр. – старостування Войтеха Хотимерського (Хотимирського).

1606 р. – проведений опис («інвентар») Любеча.

1609 – 1611 рр. – Любеч став базою армії Речі Посполитої у війні з Московською державою.

1612 – 1627 рр. – любецьким та лоєвським старостою був Микола Струсь.

1612 – 1613 рр. – Любеч постраждав від нападів московського війська.
1616 р. – у Любечі була побудована нова потужна фортеця (згоріла до 1654 р.).

1617 р. – московські війська випалили посади Любеча.

1622 р. – проведена королівська ревізія Любецького староства.

1629 – 1633 рр. – любецьким стольником був польський шляхтич Станіслав Рей.

1633 – 1638 рр. – старостування Адама Калиновського.

1635 р. – Адам Калиновський передав права на Любеч своїй дружині Христині Струсь (1605-1647 рр.).

1638 – 1648 рр. – любецьким та лоєвським старостою був чернігівський воєвода Мартин Калиновський.

1643-1645 (?) р. – Любецьке та Лоєвське староства знаходилися в оренді у київського підстолія Максиміліана Бжозовського. 

1644 р. – відновлення у Любечі митниці.

1646 р. – інкорпорація Любецького та Лоєвського староств до Стародубського повіту Смоленського воєводства Великого князівства Литовського.

1648 (?) – 1649 (?) рр. – любецьким та лоєвським старостою був чернігівський воєвода Самуель-Юрій Калиновський. 

1648 р. – покозачення населення Любецького староства.

1649 р. – ультиматум Б. Хмельницького, за яким Любеч мав перейти під юрисдикцію Війська Запорозького.

1649 р., 31 липня – перша Лоєвська битва.

1650 р. – Б. Хмельницький взяв під свою протекцію любецьку шляхту та зробив Любеч ранговою маєтністю чернігівських полковників.

1651 р., 26 червня (6 липня) – Друга Лоєвська битва («Битва під Ріпками»).

1651 р. – володарем Любеча став Януш Радзивіл.

1651 р. – голландський живописець Абрагам ван Вестерфельд зобразив Любеч на малюнку. 

1651 та 1653 рр. – Любеч як опорна база армії Великого князівства Литовського на Лівобережжі знаходився у козацькій облозі та був відвойований козаками.

1654 р. – Любеч названий «пустим», до міста була введена московська залога.

1662 р. – чернігівський полковник О.Силич отримав грамоту царя Олексія Михайловича із затвердженням прав на Любеч.

1663 р. – універсал гетьмана І.Брюховецького любецьким міщанам.

1688 р. – Любеч перейшов до гетьмана Івана Мазепи.

1693 р. – чернігівський архієпископ Лазар Баранович надав дозвіл ієродиякону Іоні та монаху Інокентію Щирському відновити Любецький монастир Св. Антонія.

1694 р. – Любецький монастир отримав універсал І. Мазепи.

1694 р. – в Любечі побудована Воскресенська церква.

1704 р. – побудована Троїцька церква.

1708 р. – після розправи над мазепинцями Петро І пожалував Любеч Павлу Полуботку. 

1712 р. – московське військо у Любечі чатувало прихід з Правобережжя повсталих запорожців.

1764 р. – Любеч перейшов до родини Милорадовичів, які володіли містечком до 1917 р

1779 р. – побудована Покровська церква.

1781 р. – ліквідована любецька сотня.

1782 р. – в складі Чернігівського намісництва.

1784 – побудована Миколаївська церква.

1802 р. – Любеч, як центр волості, став містечком Городнянського повіту.
1811-1817 рр. – будівництво Преображенської церкви.

1861 р. – в Любечі діє три церковнопарафіяльні школи.

1868 р. – відкриття в Любечі чоловічого училища.

1869 р. – почала свою роботу Любецька земська школа.

1890 р. – відкриття в Любечі медичної амбулаторії.

1905 рік – в Любечі 600 дворів.

1910 р. – відкриття в Любечі лікарні.

1917 р., березень – встановлення влади Центральної Ради. 

1918 р., січень – захоплення Чернігівщини червоногвардійськими загонами.

1918 р., березень – відновлення влади Центральної Ради та прихід до влади Директорії.

1919 р. січень – Чернігівщина зайнята радянськими військами.

1919 р., жовтень – Чернігівщину захопили денікінці, з листопада – прихід до влади більшовиків.

1920 р. – в Любечі мешкає 3500 жителів.

1920 р. – відкрита школа-семирічка.

1923-1962 рр. – Любеч був районним центром.

1931 р. – почав діяти риболовецький колгосп

1933 р. травень – заява мешканців м.Любеч до ЦК КП(б)У про голод, зубожіння та протизаконні дії місцевої влади.

1935 р. – відкриття середньої школи.

1936 р. – почали роботу судноремонтні майстерні.

1937 р. – почав діяти маслозавод.

1941-1943 рр. – німецька окупація.

1943, 24 вересня – визволення Любеча від нацистських загарбників.

1957–1960 рр. – в Любечі працювала археологічна експедиція під керівництвом Б.О.Рыбакова

1958 р. – Любеч стає селищем міського типу.

1965 р. – в Любечі відкрився новий Будинок культури.

1970 р. – відкрилась Любецька мистецька школа.

1982 р. – встановлення на Замковій горі пам’ятного знаку на честь 1100-річчя міста.

1997 р. – на Замковій горі була встановлена пам’ятка на честь Любецького з’їзду князів.

2008 р. – був створений Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч».

2008–2012 рр. – реставрація пам’ятки національного значення Кам’яниці Полуботка.

2010 р. – в Любечі відбувся І Всеукраїнський симпозіум скульпторів.

2010 р. – відкриття в Любечі пам’ятного знаку на честь першої літописної згадки. 

2012 р. – відновлена Ближня печера Св.Антонія, зруйнована у 20-і рр. ХХ ст. 

2017 р., 9 жовтня – створена Любецька територіальна громада.